=====================================================================

ПОВНИЙ ДОСТУП ДО ПРОСЛУХОВУВАННЯ

=====================================================================

Всім вам батьки в дитинстві читали книжки на ніч. Тож ви добре розумієте, що немає нічого кращого за добре розказану історію.

Ми створюємо дивовижні історії, втілені в звуці. Тільки слух і фантазія будуть вашими провідниками в цьому захоплюючому світі, але, повірте, цього цілком достатньо.

Ви витрачаєте час на дорогу, приготування їжі, щоденну домашнюю роботу — хтось більше, хтось менше. При цьому залишаєте дрібничку на книги, а найчастіше не залишаєте на читання нічого. Кажуть, що цікавий співрозмовник скорочує час у дорозі, а цікавий оповідач перетворить її на цікаву подорож. Ми надаємо Вам можливість слухати наші аудіокниги коли ви втрачаєте свій час у чергах, пробках, дорозі.

Ми вчимося малювати звуком і показувати словом. Ми створюємо сучасний формат найстарішого в світі мистецтва — мистецтва оповідача. Ми даємо роботу сценаристам, акторам, дикторам, музикантам і композиторам. Ми створюємо аудіокниги і робимо це з любов’ю. Наша аудиторія вчиться сприймати історії на слух і робить це із задоволенням.
І ще. Всі потроху приходять до розуміння, що за чужу роботу і своє задоволення слід платити. Це не складно і зовсім невеликі гроші. Для того, щоб слухати нові і нові аудіокниги. Знову і знову почути: «Родине Радіо» представляє…

Ми рухаємося до цивілізованого світу, де заведено платити за товари та послуги, особливо якщо вони приносять неабияке задоволення. Це зовсім невеликі, доступні кожному гроші. Але саме на них ми записуємо книжки, щоб дарувати вам нові й нові зустрічі с чарівним світом аудіокниги. Щоб ви знову і знову могли почути «Родинне Радіо» представляє…»

=====================================================================

ПОВНИЙ ДОСТУП ДО ПРОСЛУХОВУВАННЯ

=====================================================================

 

Валерій Шевчук. Дім на горі

Дім на горі 300

Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. Цікаво, що новел саме тринадцять: містична тканина твору дає підстави г оворити про невипадкову наявність цього магічного числа. Ірреальні мотиви з`являються ще в повісті-преамбулі. Образи жінок, що мешкають у Домі на горі, виписані ціл ком реалістично, традиційними прийомами і засобами характеротворення. Та міф-легенда, який перетворюється на циклічно повторюваний магічний обряд, пронизує жіноч і образи ореолом таємничості. Пришельці, які «з`являються бозна-звідки» перед жінками Дому, подані в романі як демонологічні істоти. Вони сірим птахом спускаються з неба, перетворюються на чоловіків і намагаються спокусити юних мешканок Дому. Якщо зваблення вдається — народжуються дивні хлопчики, «доля яких майже завжди була сумна». Варто наголосити на демонологічності цих хлопчиків. Більшість сюжетів циклу «Голос трави» запозичені з фольклорно-фантастичних і міфологічних оповідей.

Дім на горі demo     

Автор:
Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (* 20 серпня 1939, Житомир) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Заслужений артист України Борис Лобода

Валерій Шевчук. Дім на горі (друга частина). Голос трави

Дім на горі 300

Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. Цікаво, що новел саме тринадцять: містична тканина твору дає підстави г оворити про невипадкову наявність цього магічного числа. Ірреальні мотиви з`являються ще в повісті-преамбулі. Образи жінок, що мешкають у Домі на горі, виписані ціл ком реалістично, традиційними прийомами і засобами характеротворення. Та міф-легенда, який перетворюється на циклічно повторюваний магічний обряд, пронизує жіноч і образи ореолом таємничості. Пришельці, які «з`являються бозна-звідки» перед жінками Дому, подані в романі як демонологічні істоти. Вони сірим птахом спускаються з неба, перетворюються на чоловіків і намагаються спокусити юних мешканок Дому. Якщо зваблення вдається — народжуються дивні хлопчики, «доля яких майже завжди була сумна». Варто наголосити на демонологічності цих хлопчиків. Більшість сюжетів циклу «Голос трави» запозичені з фольклорно-фантастичних і міфологічних оповідей.

Голос трави demo     

Автор:
Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (* 20 серпня 1939, Житомир) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Заслужений артист України Борис Лобода

Андрухович Юрій. Дванадцять обручів

Dvanadtsyat_obruchiv

Нового роману від Юрія Андруховича чекали вже давно, дехто навіть і чекати кинув. Утім, мабуть, ніхто не сподівався такого незвичного Андруховича — хіба тільки ті, хто усвідомлював, що виводити Андруховичеву прозу треба вже не так від бубабістської трилогії, як від «Центрально-східної ревізії» — строгого, піднесеного й скорботного роману, замаскованого під «есей».

Окремі фраґменти «Дванадцяти обручів», опубліковані в «Потязі» та «Критиці», тільки збивали з пантелику: лишаючи загальне враження невластивого Андруховичу письма, вони, водночас, були надто різними, аби через ці дві точки отак просто пройшла пряма уявлюваного роману. Тлумачити нову Андруховичеву прозу, здається, значно складніше, ніж старіші його ігрові та постмодерні твори. Вона виразно менш складна і складена, натомість прозоріша й самодостатніша, себто не настільки інтертекстуальна (хоча таки інтертекстуальна), не настільки філологічно залежна (хоча таки залежна), не настільки потребує продовження й доконання в лабиринті схолій і ґлос (хоча таки потребує).

Оповіддю тут керує не беззастережна логіка карнавалу, люба молодому й веселому «деміюргові», і не витончена логіка лінґвістики, звична вченому укладачеві антологій, а скептичний і парадоксально іронічний патос зрілого поета, мандрівника світами, розвідника потаємних надр Центральної і просто Европи, який прискіпливо ревізує самі підвалини і цілий фундаментальний лексикон колись баґательного і несуперечливого бубабістського парадизу. Із тієї тотальної ревізії якось непомітно та безпомильно висновується тотальна невідворотність смерти, прикрої, але, поза тим, не жахливої.

Для епікурейця Андруховича висновок не сказати б геть зовсім неочікуваний. Зрештою, щойно він закінчив пере(у)кладати свою антологію американської поезії, а хіба О’Гара чи Ешбері не саме цього (хоча не тільки цього) навчають? Ця проза смертна онтологія, власне, і є глибинним сюжетом оповіді, найголовнішим рушієм химерного наративу, і його головним героєм — поруч із іншими дійсними й удаваними постатями, отими зникомими Цумбрунненнами, Пепами, Антоничами, Орфеями — є така собі тлінна людина, певна людина, котра пише роман, подорожує потягом між Сучавою та Бухарестом, іде собі на південь і трохи на захід, аж раптом усвідомлює, що подорож ця — «ніщо інше, як епілог.

І тому цей потяг — центральноевропейський, ці кукурудзяні та соняшникові поля за вікном — Румунія, ці сміттєзвалища навколо бетонних почвар — Циганія, а ця нескінченна гориста смуга на обрії — Карпати. Але хто в такому разі цей єдиний у всьому вагоні пасажир, цей я?»

Дванадцять обручів demo     

Автор:
Ю́рій І́горович Андрухо́вич (* 13 березня 1960, Станіслав) — український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.

1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його номерів.

У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей «Центрально-східна ревізія» («Сучасність», 2000, № 3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Юрій Андрухович

Тетяна Винокурова-Садиченко. Жарт другий. Квіт папороті

Жарт другий. Квіт папороті 300

Молода журналістка живе у кварталі повному нечистої сили. Але це її мало турбує — вона знає як дати собі раду з цим. Правда інколи їй доводиться просити поради і допомоги у знайомої старої відьми. Їй завжди допомагає її вірний супутник — старий, балакучий, здоровезний котяра Елвіс. Елвіс не лише лякає знайомих хлопців своєю балакучістю, а й допомагає героїні позбуватись різної нечисті та настирливих «рекламних агентів бога».

Жарт другий. Квіт папороті DEMO     

Автор:
Винокурова-Садиченко Тетяна — журналіст, письменниця.
Народилася 1984 року у Києві. Головний редактор інтернет-видання про сучасну культуру.
Живе в квартирі №13 та вчиться на PR-експерта, у вільний час – спілкується зі свійськими привидами та виховує собаку Дору. Пише лише під музичний супровід (перевага надається року, панку, металу). Із алкогольних напоїв віддає перевагу червоним винам, безалкогольні вживає лише у випадку, коли це — кава.
Її дебютний роман – «Жарт. Із життя психів» (2006)
Другий роман Тетяни – «Жарт другий. Квіт папороті» (2007) – став Лауреатом відкритого Інтернет-рейтингу «Краща українська книга 2007 року» (друге місце) й увійшов до шорт-листа премії міжнародної асамблеї фантастики «Портал-2008».
У 2007 році компанія Сідіком Україна випустила аудіокнижки за обома «Жартами».
2008 року були видані нові романи письменниці «МИ» та «Ілюзія», у яких Тетяна імпровізує на теми реальних історій своїх друзів.

Виконавець:
Сергій Бобров та Ірина Шумахер

Юрій Андрухович. Московіада

Московіада 400

«Я прожив у Москві майже два роки, і то були чи не найщасливіші мої часи. Мабуть, саме з цієї причини в моєму романі стільки злості й чорної невдячності. Я досі не знаю, що в ньому більше важить: втрачені можливості чи здобуті примари».
Юрій Андрухович

Московіада DEMO     

Автор:
Ю́рій І́горович Андрухо́вич (* 13 березня 1960, Станіслав) — український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.

1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його номерів.

У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей «Центрально-східна ревізія» («Сучасність», 2000, № 3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Юрій Андрухович

Юрій Андрухович. Реакреації

Реакреації 400

Оповідка про початок 90-х і такий собі український варіант бразильського карнавалу — Свято Веселого Духа, на яке потрапила компанія українських поетів. Перший роман Юрія Андруховича «Рекреації» уже давно зайняв почесне місце в пантеоні сучасної української літератури. У ньому якнайяскравіше розкрився потяг автор а до гротеску і фантасмагорії.

Реакреації DEMO     

Автор:
Ю́рій І́горович Андрухо́вич (* 13 березня 1960, Станіслав) — український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.

1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його номерів.

У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей «Центрально-східна ревізія» («Сучасність», 2000, № 3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Юрій Андрухович

Юрій Андрухович. Таємниця

Таємниця 400

Під час перебування в Берліні в 2005-2006 році Андрухович вирішив написати шедевральний роман. Почав і … Сам знищив. Причиною тому стала якась <Таємниця>. Робота над розшифруванням і переписуванням реальних розмов автора книги з німецьким журналістом настільки поглинула й захопила автора, що Андрухович вирішив зосередитися виключно і повністю на цьому <замість-романі>. Написати і вважати його, на сьогоднішній момент, головною своєю книгою.

Таємниця DEMO     

Автор:
Ю́рій І́горович Андрухо́вич (* 13 березня 1960, Станіслав) — український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.

1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його номерів.

У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей «Центрально-східна ревізія» («Сучасність», 2000, № 3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Игорь Мурашко

Любко Дереш. Архе

Архе 400

Події цього роману розгортаються серед «дивних», часто напівзруйнованих і полишених будівель та місць сучасного Львова. Там збираються представники різноманітних «молодіжних тусовок». В романі описані збіговиська та ритуали «міських субкультур»…Головні герої роману (серед яких є і сам Дереш) мандрують сьогоднішнім Львовом, як лабіринтом. Роман «сконструйовано» за принципом коміксу, наповнено іронією та гротеском…

Архе DEMO     

Автор:
Лю́бко Де́реш (повне ім’я: Любомир Андрійович Дереш; 10 серпня 1984, м. Пустомити, Львівська область) — сучасний український письменник.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Любко Дереш

Любко Дереш. Намір

Намір 400

Любко Дереш — унікальне культурне явище для цілого покоління українських письменників. Література Дереша користується скаженою популярністю в Європі. «Намір!» — Чергове забойное чтиво як для «хлопчиків і дівчат», так і для їх батьків.
Отже, Петрик Пьяточкін, мультяшний хлопчик з 6 «А» класу загальноосвітньої школи в Мідних Буках, нудьгує на канікулах від неробства, дні безперервно проводить у лісі і горах і взагалі особливо не париться з приводу майбутнього життя-буття. Більш того, як і всі не обтяжені почуттям обов’язку і відповідальності персони, подумки веде натурфилософские діалоги з потойбічними силами — майже як легендарний Веничка Єрофєєв з «Москви — Петушков», просторікує уранці з ангелами про можливість «холодного червоненького».
Так би й жив далі наш герой в липкому часу і безрадісному сільському просторі, якби одного разу він не був відзначений даром феноменальної пам’яті. Результат — шпарить тепер по пам’яті цілі сторінки з підручників, уроків не вчить, книжок не читає. А навіщо? Вірніше, навіщо пацану пам’ять, — то й річ запитує себе малолітній геній розумового дзюдо. А ось навіщо, виявляється …

Намір DEMO     

Автор:
Лю́бко Де́реш (повне ім’я: Любомир Андрійович Дереш; 10 серпня 1984, м. Пустомити, Львівська область) — сучасний український письменник.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Любко Дереш

Євгенія Кононенко. Імітація

Імітація 400

Усе відбувалося за всіма канонами детективного жанру. Загинула молода жінка з середовища київської «еліти», і дуже сумнівно, що це був нещасний випадок, як здалося спочатку. Далі — розслідування, під час якого спливло на поверхню таке…
Під колесами товарняка в якомусь Богом забутому Комбінатному на сході України гине співробітниця міжнародної фундації підтримки обдарованих дітей, 37 річна красуня Мар’яна Хрипович. Її київські друзі, коханці й колеги, збентежені несподіваною смертю, починають власне розслідування. Та наслідок їхніх розшуків не вкладається в жодні класичні схеми. Євгенія Кононенко зуміла вигадати «суто українське вбивство» — притаманне лише для нашої активно «розбудовуваної» нашими «державотворцями» України, у якій імітацією стає все: американський благочинний фонд, кохання, сімейне життя, материнська любов, дружба, розслідування…

Імітація DEMO     

Автор:
Євгенія Кононенко (*17 лютого 1959, Київ) — сучасна українська письменниця і перекладачка.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:

Сергій Жадан. Депеш Мод

Депеш Мод 400

Роман Сергія Жадана «Депеш Мод» — чтиво не для нервових і не для «правильних». Це непричесана і жорстка історія входження в серйозне життя. Дія твору відбувається у червні 1993 року. Троє друзів мусять термвново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити його про самогубство вітчима. Вася Карбюратор повинен встигнути на похорон. Що це: пронизливий ліричний текст? стьоб? практичний довідник для нонконформіста і лівого терориста? релігійний роман? роман-знущання? «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев`яностих.

Депеш Мод DEMO     

Автор:
Сергі́й Ві́кторович Жада́н (* 23 серпня 1974, м. Старобільськ, Луганська область) — український письменник, перекладач та громадський діяч. Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія» поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія» та інших.

Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами, зробивши автора одним з найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України (з 2000 року — віце-президент Асоціації українських письменників), учасником мультимедійних мистецьких проектів, а також акцій громадянської непокори.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Сергій Жадан та Ірена Карпа

Дереш Любко. Культ

Культ 400

Всі події відбуваються у маленькому містечку серед Карпатських гір. У центрі сюжету — інтрига протистояння старого завгоспа коледжу та молодої пари «вчитель-учениця». Юрій Банзай і Дарця Борхес живуть звичайним життям, але відчувають дивну небезпеку. Вони знаходять можливість проникати у сни Романа Корія, а він заводить їх до смертельної пастки. Побут, стосунки, сленг, страхи, ризиковані та смішні іграшки тинейджерів, їхні спроби за всяку ціну проникнути «по ту сторону реальності» — все це Дереш й одна з найкращих його книг.

Культ DEMO     

Автор:
Лю́бко Де́реш (повне ім’я: Любомир Андрійович Дереш; 10 серпня 1984, м. Пустомити, Львівська область) — сучасний український письменник.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Любко Дереш

Ірен Роздобудько. Зів'ялі квіти викидають

Зів'ялі квіти викидають 400

Роман передає історію життя двох актрис радянських часів, що знайшли своє кохання в обличчі одного з успішних сценаристів того ж таки радянського кіно. Але доля звикла грати відданими акторами життя — одна з них стала дружиною сценариста, інша — незамінною забавкою. Але весь цей час акторки заочно ворогували між собою. Плинність років закидає їх до одного притулку для самотніх акторів, де, на перший погляд, їх насичене сценічне життя втрачає свій блиск та колорит. Міцно взявшись за своє, кожна бажає зла опонентці. Але символом миру стає молода покоївка, що випадково дізнається про життя колишніх кумирок радянського кіно. Стефка — головна героїня роману стає закріплюючою ланкою ланцюгу болю та ненависті в цій сентиментальній історії, що містить в собі глибокий духовний підтекст та двозначність. Загубивши «вогник» свого життя, Стефка переживає особисту драму, але знаходить порозуміння з собою завдяки мудрості двох свідомих жінок, які поводяться як малі діти, бажаючи незгод одна одній.

Наприкінці роману та й власного життя актриси розуміють, що колись могли стати найкращими подругами, але пожертвували собою заради того, хто не вартий кохання. Досвідченість похилих жінок надихає Стефку відродити для мешканців Будинку самотніх акторів театру та кіно сенс їхнього життя — сцену з глядачами по той бік. Поклавши історію життя акторок в основу сценарію, Стефка стає переможницею престижного європейського кінофестивалю.

Кожний роман Роздобудько — це як кімната, що має свої потаємні двері. І саме авторка має єдиний ключ для кожної з них.

Зів'ялі квіти викидають DEMO     

Автор:
Іре́н Роздобу́дько (*3 листопада 1962, Донецьк) — українська журналістка, письменниця, поетеса.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Лариса Хоролець

Юрій Винничук. Мальва Ланда

МАЛЬВА ЛАНДА 400

Роман Юрія Винничука «Мальва Ланда» – справжній виклик для сучасного читача вже навіть тому, що нині рідко кому вдається подужати 540 сторінок. Стільки в українській прозі вже не пишуть ані Шевчук, ані Загребельний. Однак найвитривалішим гедоністам текст приносить тотальне задоволення, яке межує з еротичним, ба навіть іноді переростає у щось замежове або, як дехто каже, трансцендентне. Винничук як відчайдушний еротоман не вміє писати інакше.
Увага — книга для дорослих!

«Мальву Ланду» можна вважати вершиною його творчості, або – залишмо метру простір для самовдосконалення – принаймні віховим текстом, в якому поєдналися бурхлива фантазія, перманентний потяг до альтернативності, батярська ніжність і неканонічний патріотизм. Так, саме стоїчний патріотизм і пошуки «внутрішньої України». України сутінкової, вечорової, андерграундової, низової, інтимної. Одне слово, підсвідомої або й несвідомої. Фантазійна сміттярка, де живуть симпатичні потвори — клаки, жарівляки, каракони, дротяні удави, привиди, русалки, демони, де є Море Борщів і де подають каву по-сміттярському – ось місце подій. Герої нічим не гірші від екзотичних творив, тому й мають чудернацькі імена – Бумблякевич, Фрузя, Лютеція, Ціммерман, Кузеля, Курделя, Транквіліон Пупс, Дзюньо, Шруботяг…

Винничук звертається до ірреально-фантастичної реальності. Тої, що завжди існувала всупереч реальності офіційній і видимій. Чи лишень українській?

Чи матиме Винничукова казка щасливий кінець? Чи висохне коли-небудь Море Борщів? Чи знайде наш герой таємничу поетку Мальву Ланду? Винничукова казка, як і все прекрасне на цій землі, ніколи не закінчується. Тому 540 сторінок (чи кількасот мегабайтів) – насправді мало, бо такого хочеться ще і ще, але цілком достатньо, щоб закохатися в цю прозу назавжди. (Андрій Бондар)

МАЛЬВА ЛАНДА DEMO     

Автор:
Ю́рій Па́влович Винничу́к (* 18 березня 1952, Станіславів) — український журналіст, письменник, редактор.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Роман Семисал

Любко Дереш. Поклоніння Ящірці

Поклоніння ящірці 400

Ця повість вийшла друком у журналі “Четвер” уже після того, як “юний вундеркінд” української літератури почав завойовувати читацьку аудиторію романом “Культ”, хоча хронологія написання цих творів зворотна.
“Деякі з героїв “другого плану” в цьому романі стали повноцінними персонажами роману “Культ”, а певні сюжетні “ходи” набули там цікавого розвитку”, – написано у видавничій анотації, і це зовсім не означає, що характеристики персонажів і сюжетні ходи в “Поклонінні ящірці” менш цікаві, ніж у “Культі”.
Нині “Культ” робить кар’єру на Заході, книга вийшла в німецькому та польському перекладах, готують польський переклад третьої книги Любка Дереша “Архе”.
Мідні Буки, Дзвінка, Корій, брутальні тінейджерські ігри, Джим Моррісон, алкоголь, трава, романтичні вечори та ночі на веранді – всі ці впізнавані читачам “Культу” куліси знову з’являються в “Поклонінні ящірці”. Той самий лірично-іронічний стиль, цитування класиків і майже класиків, та сама орієнтованість на молодіжну аудиторію. І, звичайно, цілком анахронічна, але від того не менш зворушлива і приваблива романтичність.

Поклоніння Ящірці DEMO     

Автор:
Лю́бко Де́реш (повне ім’я: Любомир Андрійович Дереш; 10 серпня 1984, м. Пустомити, Львівська область) — сучасний український письменник.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Бобров Сергій, Ірина Шумахер

Василь Шкляр. Кров кажана

Кров Кажана 400

Кров кажана перехоплює подих. Це епатажний роман, який спровокує чимало офіційних претензій до автора. Похмура містика, відверта еротика, божевільна кримінальна історія… Однак то тільки гіпнотична форма, в яку автор Ключа та Елементала, може, як ніхто досі, зодягає глибокий соціальний зміст. Витончений психологізм, філософічність, іронія, інтелектуальна та мовна граційність забезпечують романам Василя Шкляра статус яскравого, самобутнього явища і сучасній літературі.

Кров Кажана DEMO     

Автор:
Васи́ль Микола́йович Шкляр (* 10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»).

Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Бобров Сергій, Ірина Шумахер

Василь Шкляр. Елементал

Елементал 400

Українець, вояк Французького іноземного леґіону, отримує завдання вивезти із заблокованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Ця надзвичайно напружена авантюрно-містична еротична історія гіпнотизує і приголомшує. Однак, попри всі зовнішні принади роману, Василь Шкляр — визнаний майстер сюжету, як завжди, б’є у «больові точки». В «Елементалі» — це насамперед анатомія тероризму, невимірна ціна любови, життя, смерти.
Франція, Чечня, Росія: сучасна авантюрно-містична історія, написана на документальних фактах, добре відомих авторові.

Елементал DEMO     

Автор:
Васи́ль Микола́йович Шкляр (* 10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»).

Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Бобров Сергій, Ірина Шумахер

Василь Шкляр. Ключ

Ключ 400

Головний герой прагне розкрити таємницю зникнення чоловіка, який залишив йому ключ від квартири №13, і стає на шлях смертельно небезпечної гри…
За «Ключ» В.Шкляр отримав кілька літературних премій (Гран-прі конкурсу остросюжетного роману «Золотий бабай», премії столичних журналів «Сучасність» та «Олігарх», премію міжнародного конвенту фантастів «Спіраль століть» та ін).

Ключ DEMO     

Автор:
Васи́ль Микола́йович Шкляр (* 10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»).

Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року.
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Н.Лукянець, В.Кокотунов

Кузьма Скрябін. Я, Победа і Берлін

Я, Победа і Берлін 400

Аудиокнига “Я, “Победа” и Берлин” Скрябина – литературный дебют украинского певца Андрея Кузьменко, лидера группы “Скрябин”. его первая повесть проникнута ярким чувством юмора, веселым настроением и рассмешит даже серьезных слушателей. События повести разворачиваются вокруг старого и потрепанного автомобиля “Победа”, на котором Андрей со своим другом путешествуют к столице Германии.

Я Победа і Берлін DEMO     

Автор:
Андрі́й Ві́кторович Кузьме́нко (псевдо — Кузьма) (* 17 серпня 1968, Самбір, Львівська область) — український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін».
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Кузьма Скрябін

Кузьма Скрябін. Я, Паштєт і Армія

Я, Паштєт і Армія 400

Новий твір написаний у легкому і гуморному стилі його першої книги «Я, Побєда і Берлін», і йтиметься в ній про цікавий випадок, який трапився з музикантом під час служби в армії: «У мене був дуже цікавий момент в армії. Він має називатись: «Я, Паштєт і армія». Паштєт – то мій друг армійський, який був кандидат біологічних наук, який хотів отруїти свого декана. І замість того, щоб його відправи
ти в тюрму, його відправили в армію – тоді можлива була така заміна…»

Я Паштєт і Армія DEMO     

Автор:
Андрі́й Ві́кторович Кузьме́нко (псевдо — Кузьма) (* 17 серпня 1968, Самбір, Львівська область) — український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін».
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Кузьма Скрябін

Кузьма Скрябін. Місто, в якому не ходять гроші

Місто, в якому не ходять гроші 400

Повість Скрябіна назвою «Місто, в якому не ходять гроші» на мигах у придорожнім кафе не перекажеш. Це психологічний трилер, своєрідна «Аліса у Задзеркаллі» навпаки, себто по-українському. Кошмарний сон молодої дівчини, який обертається суворою реальністю неподалік столичного Києва. Чого вартий, наприклад, епізод, коли милій туристці доводиться мити підлогу в клозеті… власним волоссям! Словом, чергова антиутопія у пост чорнобильському стилі «антигламур», дотягнута до невтішної моралі: танцюй-поки-молодий, але й пам’ятай-про-чорторий.

Місто в якому не ходять гроші DEMO     

Автор:
Андрі́й Ві́кторович Кузьме́нко (псевдо — Кузьма) (* 17 серпня 1968, Самбір, Львівська область) — український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін».
Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Кузьма Скрябін

Юрко Покальчук. Час прекрасний

Час прекрасний 400

«Час прекрасний» — книга Юрка Покальчука, в якій зібрані оповідання і повісті різного часу написання і позірно різної тематики, але їх об’єднує головна ідея — світло і темінь почуттів людини.
Деякі твори насичені густою еротикою, часом навіть шокують своєю відвертістю у показі інтимних сцен, в той час як інші присвячені злетам людського духу, пошукам ідеального в людині.
Де пролягає межа між гріхом і чистотою, де правда — у невинності, у незнанні чи у знанні і переступанні бар’єрів задля справжнього знання, вищої мудрості — знайти відповідь на ці питання намагаються герої творів Юрка Покальчука.

Час прекрасний DEMO     

Автор:
Ю́рій Володи́мирович Покальчу́к (* 24 січня 1941, Кременець, Тернопільська область, УРСР — † 10 вересня 2008, Київ) — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. Старший брат письменника та психолога Олега Покальчука.

Був членом літературного гурту «Пси святого Юра». Організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконує пісні на його тексти.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Сергій Бойко

Юрко Покальчук. Одісей, батько Ікара

Одісей, батько Ікара 400

Ця маленька повість відомого сучасного письменника заслуговує на читацьку увагу принаймні з декількох причин. З огляду на видиму «простоту» авторської оповідки як стилістичного прийому, яким досягається незвичайний поліфонічний ефект «розмови» підтекстів. З огляду на авторське вміння переповідати поетичне прозою(і навпаки), залишаючи за кожним право на порушення «болючих», а то й табуйованих в українській літературі тем(до прикладу — сексуальності підлітка або традицій маленького народу). З огляду на те, у який спосіб потрактовано через цю книжку авторський доробок узагалі — у післямові, зробленій письменником В’ячеславом Медвідем. Отож, книжку цю треба просто прочитати — щоб потім перечитувати ще раз.

Одісей батько Ікара DEMO     

Автор:
Ю́рій Володи́мирович Покальчу́к (* 24 січня 1941, Кременець, Тернопільська область, УРСР — † 10 вересня 2008, Київ) — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. Старший брат письменника та психолога Олега Покальчука.

Був членом літературного гурту «Пси святого Юра». Організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконує пісні на його тексти.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Юрко Покальчук

Юрко Покальчук. Рітм

Рітм 400

Відомий український письменник Юрко Покальчук знаний ще й як керівник і виконавець музичного гурту «Вогні Великого Міста», тому не випадково повість «Ритм» присвячена життю музиканта, непрості життєві шляхи якого відтворюються насамперед у твореній ним музиці, яка вміщає всі його переживання — від еротичних до суто духовних.

Рітм DEMO     

Автор:
Ю́рій Володи́мирович Покальчу́к (* 24 січня 1941, Кременець, Тернопільська область, УРСР — † 10 вересня 2008, Київ) — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. Старший брат письменника та психолога Олега Покальчука.

Був членом літературного гурту «Пси святого Юра». Організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконує пісні на його тексти.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Юрко Покальчук

Юрко Покальчук. Я, ти, він, вона

Я, ти, він, вона 400

Оповідання з раннього Юрія Покальчука «Я, ти, він, вона» про перші почуття і про перші помилки в них, про справжню дружбу та пошук молодої людини в цьому житті…

Я ти він вона DEMO     

Автор:
Ю́рій Володи́мирович Покальчу́к (* 24 січня 1941, Кременець, Тернопільська область, УРСР — † 10 вересня 2008, Київ) — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. Старший брат письменника та психолога Олега Покальчука.

Був членом літературного гурту «Пси святого Юра». Організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконує пісні на його тексти.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Сергій Бойко

Павло Загребельний. Роксолана

Роксолана 400

У романі «Роксолана» відомий український письменник Павло Загребельний відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її з іншими сільчанами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов’янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною,володаркою Сходу, відомою світу на ім’я Роксолана.

Роксолана DEMO     

Автор:
Павло́ Архи́пович Загребе́льний (*25 серпня 1924, с. Солошине, Кобеляцький район, Полтавська область — †3 лютого 2009, Київ) — український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Раскатова Светлана

Володимир Білінський. КРАЇНА МОКСЕЛЬ, або МОСКОВІЯ

КРАЇНА МОКСЕЛЬ або МОСКОВІЯ 400

Сьогодні багато хто піддає сумніву, чи насправді два братських народи є аж такими «братськими», чи справді ми є двома частинами єдиного слов’янського народу. Автор за допомогою численних посилань на історичні дослідження, зокрема російських істориків, доводить про відсутність прямого «родства» як між нашими народами, так і між Київською Руссю та Московським княжеством. На основі цих досліджень історична правомірність успадкування Російською державою назви «Київська Русь», її історії та навіть генетичного матеріалу стає дуже сумнівною. Цитуючи «офіційні» історичні штампи та аксіоми, автор показує читачам, з якою метою та якими методами створювався міф про «братські народи». Глибокий аналіз праць російських істориків С.Соловйова, М.Карамзіна, В.Ключевського дозволяє вказати на численні суперечності та протиріччя, недомовки, описки в тих-таки дослідженнях, які вже стали зразком офіційної російської історії.
Ця книга насправді не про Україну… Київській Русі, українському народу там приділяється значно менше уваги ніж його «старшому братові». Це — історія російського народу в ключі його стосунків з українським, його дотичності та впливу на розвиток «спільної» історії. Це історія Московського княжества, його заснування, та його правителів.
Книга буде цікавою тим читачам, які сумніваються у тому, що два народи, які впродовж останніх п’яти століть мали багато збройних сутичок, а згодом один з них страждав від репресій та актів геноциду, можуть називатись «братніми». Ця книжка також не є способом приниження чи образи російського чи українського народів, а лише відображає історичні події та посилається на історичні джерела.

КРАЇНА МОКСЕЛЬ або МОСКОВІЯ DEMO     

Автор:
Володимир Білінський (* 18 травня 1936) — український письменник, дослідник історії. Автор бестселерів «Країна Моксель, або Московія», «Москва Ординська» та «Україна-Русь» .

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Галина Шумська

Алла Серова. Правила гри

Правила гри 400

Молода жінка прокидається в лікарні, де вона пробула без пам’яті більше місяця. Лікарі повідомляють їй, що її ім’я Юлія Ясінська, що вона модельєр будинку моди, половина акцій якого — її власність, і що вона потрапила до лікарні після автокатастрофи. Юлі доводиться наново пізнавати своє життя. І це пізнання приносить їй низку сюрпризів. Виявляється, що на неї полюють спецслужби кількох країн, бо вона «забагато знає», оскільки виросла в сім’ї спецагентів, які змалку готували її до цієї професії. А її справжнє ім’я зовсім не Юлія Ясінська…

Правила гри DEMO     

Автор:
Народилася 1970 року. Живе та працює в Запоріжжі.
В минулому — філолог-викладач, автор поетичної збірки, мотокроссер.
За роман «Правила гри» Алла Сєрова отримала Ґран-прі першого конкурсу «Коронація слова».
Сьогодні Алла – агент з нерухомості, юрист та авторка 8 романів, з яких видані: «Правила гри» (книжкою та аудіокнижкою), «Подвійне дно» та «Дух джунглів» (під псевдонімом Ванда Сокольна).
Всі головні герої її романів – жінки, оскільки Алла вважає, що жінки складніші за чоловіків і тому цікавіші.

Виконавець:
Бобров Сергій, Ірина Шумахер

Степан Пушик. Страж-гора

Страж-гора 400

Повість з магнітофона, але яка річ! Справді народна. Справді мистецьке дослідження народної психології. Розум, дотепність, глибина і розкутість…» – так писав Олесь Гончар у своєму щоденнику.
«Страж-гора» – роман з народних вуст, розповідь жінки, яка народилася на початку 20-го століття і прожила в одному селі майже 80 років. Яскраву, колоритну, збагачену оповідками, приказками, співанками розповідь, переживаєш разом з нею, її родиною, ї сусідами, людьми, які з тих чи інших причин з`явились в її житті…

Страж-гора DEMO     

Автор:
Степан Григо́рович Пу́шик (*26 січня 1944, с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області) — український письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, професор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника.

Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. В. Стефаника, П. Чубинського, Мирослава Ірчана, О. Копиленка, Міжнародної літературної премії імені Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету в Нью-Йорку. Член Спілки письменників України та Українського ПЕН-клубу.

Заслужений діяч мистецтв України.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Степан Пушик

Лариса Денисенко. Танці в масках

Танці в масках 400

«… Це — відвертий дівочий щоденник, цнотливість і беззахисність якого тим гостріша, що пише його молода кореянка, людина не так загадкової, як, радше, наївної для пересічного європейця культури. І «діалог культур» (у тому числі — «конфлікт інтерпретацій») стає в Денисенко вельми несподіваним…
для вречевлення традиційно «вічних» для мистецтва тем: віри в можливість жити, вмирати і кохати «БЕЗ МАСОК». Герої роману цим і займаються: нестримно живуть, пристрасно кохають і…»

Танці в масках DEMO     

Автор:
Лари́са Володи́мирівна Денисе́нко (* 17 червня 1973, Київ) — українська письменниця, адвокат, правозахисник, телеведуча.

Більш інформації тут Вікіпедія

Олександр Ірванець. Рівне-Ровно

Рівне-Ровно 400

Чи не втратив роман Ірванця актуальності в 2011 році? Я б не сказав. Хоча, напевно, вже немає загрози повернення до Радянського Союзу, але проблема певної «шизофренічності» (роздвоєності) українського суспільства все ще витає у повітрі. То ми йдемо зону вільної торгівлі з Європою, то в Митний Союз з Росією. То ми вступаємо в НАТО, то ми подовжуємо оренду Криму для Чорноморського флоту Росії. Все це події останніх років, і хоча фізичної стіни немає, проте вона відчувається між людьми і владою, яку той народ собі обирає.

Та повернімося до самого роману. Ірванець, напевно, пише чи не найреалістичнішу прозу з усіх учасників Бу-Ба-Бу. І справді, на перший погляд твір читається вільно, все зрозуміло, все на своїх місцях з самого початку. Проте не все так просто: роман нібито про місто, але він також і про українську літературу, і про самого Ірванця. Це один з небагатьох творів перших десяти років Незалежності, який підсумовує агонію української радянської літератури і плавний її перехід у сучасну українську літературу: «Оті всі бубабісти, лугосади, нові деґенерації – це ж все таке, вибачте, непотрібне. Вони ж усі у своїх творах вживають нецензурні вислови, пишуть незрозумілою простим трудящим мовою, вони…» (ст. 42). Важко собі уявити сьогодні, щоб так критикували сучасну літературу, але десять років тому це ще було реальністю. По суті, Ірванець документує відхід старої літератури, недвозначно зображаючи її у образі Степаниди Домбромолець: «На високому ортопедичному ліжку лежала, виклавши руки поверх товстої пухової ковдри й підвівши йому назустріч розкошлану голову сама помираюча й вічно жива Українська Радянська Література» (ст. 87) (до речі, саме ім’я може бути алюзією до відомого місцевого письменника, автора підручника «Українська література для 6-го класу» Бориса Степанишина). Короткий опис трилогії Степаниди може розглядатися як квінтесенція української радянської літератури. І зрештою, коли рукопис потрапив до Західного світу, символічно, що сторінки виявилися пустими – адже цій літературі немає що запропонувати читачам «поза стіною».
Цікаве самовизначення Ірванця як письменника: здається, він цілком свідомий того, що його проза не є рівнею його сучасників (Андруховича, Неборака). Та він і не прагне цього, в чому відверто зізнається: «Він не любив патетики і складних мисленних наворотів. І в житті взагалі, і в літературі зокрема. Чи швидше – в літературі передусім. Саме за це значна частина критиків вважала його неглибоким попсовиком і кон’юнктурником. Сам він до цих закидів ставився спокійно, не вельми надаючи їм значення. Писав, як писалося, радів від успіху, сумував від невдач, та ніколи не ставив реальне життя нижче за вигаданий світ на білих паперових сторінках» (ст. 75-76). Можна сказати, що Ірванець це так званий «сучукрліт light»: це вже не прямолінійна реалістична радянська проза, але ще не Карпа. Тут вже є пару матюків, але навіть «стара інтелігенція» навряд чи засудить його за їх використання. Це проза для «неофітів» сучукрліту, прочитавши її можна рухатися далі до більш радикальних її представників.
В кінці роману оповідач переходить з третьої особи однини до першої (ст. 151), тобто герой і оповідач зливаються в одну особу. Він збирається повернути ключ, і «зникають, неначе розвіюються, розчиняються в повітрі яскраво ілюміновані башти п’ятизіркових готелів готелів над містом – раз і нема їх. «Європейський-Гоф», «Театральний-Редіссон», «Холідей Інн»… Щезають ресторани й прогулянкові тераси понад Устею – весь той Гідропарк перетворюється на понуру, заболочену і кримінальну місцину» (ст. 153). У цьому разі герой-оповідач, в свою чергу, зливається з автором, оскільки стає зрозуміло, що Західне Рівне – художній вимисел, а кінець роману повертає нас в понуру реальність. На завершення «триєдиний» Ірванець пророкує: «зрідка десь у майбутньому ходитимуть поодинокі туристи моїм сьогоднішнім маршрутом, гортаючи пожовтілі сторінки зачитаного видання мого роману в пом’ятій м’якій палітурці з заламаними краями, лякатимуть недоречними запитаннями простодушних перехожих на вулицях твоїх, і ті здивовано витріщатимуться у відповідь – який роман?» Напевно, сам того не бажаючи, Ірванець все таки піднімається (чи опускається?) до пафосу Степаниди, ставши «співцем свого рідного міста». Сентиментальність прози Ірванця, разом зі старим добрим гумором, є однією з її ознак, що натякає – так, сучукрліт може бути й таким. І якщо сьогодні, понад десять років після написання роману, я у ролі туриста «крокую» вулицями міста, то така проза є ефективною.
Скоріше за все, роман не втратив актуальності сьогодні. Політики з різних таборів шукають спільну точку для об’єднання українців з різним минулим, з різними поглядами і уподобаннями. А Ірванець пропонує простий вихід: необхідно усвідомити, що спільного не треба довго шукати, воно під ногами: «Гівно у нас спільне!» (ст. 118). І з нього потрібно вибиратися, разом.

Рівне-Ровно DEMO     

Автор:
Народився 24 січня 1961 року у Львові.
Виростав у Рівному. Закінчив 8 класів Рівненської СШ № 18 (1976), Дубенське педагогічне училище (1980) та Літературний інститут імені Горького (Москва, 1989).
Твори перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами.
17 квітня 1985 разом із Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання Бу-Ба-Бу. Підскарбій Бу-Ба-Бу.
З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом.
З початку 2000-х рр. працює в драматургії та прозі. Автор понад двох десятків книг та численних публікацій у часописах і альманахах Європи й Америки.
Дружина — художниця Оксана Цюпа.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Ігор Мурашко

Василь Кожелянко. Срібний павук

Срібний павук 400

Новий роман творця жанру «українська альтернативна історія» здивує поціновувачів його прози цікавим поєднанням іронічного ставлення до найменших подробиць життя Чернівців 1939 року з несподіваними візіями культур інших країн та народів, віднайденими автором у маловідомих книжках. Ретро-детектив густо приперчений своєрідним гумором, присмачений соковитою буковинською говіркою та ароматизований стосунками у любовному трикутнику. В оформленні книжки використані світлини довоєнних Чернівців, сповнені ностальгії за своєрідним «букетом культур», згадувати який і приємно, і щемко водночас.

Срібний павук DEMO     

Автор:
Васи́ль Дми́трович Кожеля́нко (* 1 січня 1957, село Кам’яна Сторожинецького району Чернівецької області — † 22 серпня 2008 там же) — український письменник. Жив і працював у рідному селі.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
О.Кузьменко, О.Косьянова

Тодось Осьмачка. Старший боярин

Старший боярин 400

Проза Тодося Осмачки (1895—1962) – одне з найяскравіших свічад, яке відбивало світло і темряву совєтської епохи.
Його перу належать і вражаючі літописи злочинного винищення українства, і казкова й лірична повість «Старший боярин», яка відлунює екзистенціалістським мотивам «Нудоти» Сартра і «Чужинця» Камю. Головний герой твору, вчорашній семінарист Гордій Лундик, закохується в дівчину, яка суджена іншому, а на її весілля його кличуть лише старшим боярином.
Трагедія самотності спонукає замислитися над глибшим питанням: хто є людина в цьому світі, як не мисляча соломинка, яку несе бурхливе море буття? Чи справді вона є володарем свого життя? Але визволити людину з цієї безвиході здатна любов, яка долає самотність і розгубленість людини у Всесвіті.

Старший боярин DEMO     

Автор:
Тодось Осьмачка, Осьмачка Теодосій Степанович (4 (16) травня 1895, Куцівка на Черкащині — 7 вересня 1962, Нью-Йорк, США) — видатний український письменник, поет, прозаїк, що творив у дусі символізму та неоромантизму. Перекладач (переважно В. Шекспір). Член Асоціації Письменників (Аспис) та «Ланка» (МАРС).

Більш інформації тут Вікіпедія

Тарас Прохасько. Непрості

Непрості 400

УВАГА — КНИГА ДЛЯ ДОРОСЛИХ!
НЕПРОСТИЙ (наголос на «о») — У гуцульських говірках на позначення поняття «людина, яка вирізняється з-посеред інших своїми знаннями та вміннями, унаслідок чого може заподіювати шкоду чи приносити користь людям» уживаються назви: непрОстий, земляний бог, розумний.
Непрості — земляні боги; люди, які за допомогою вроджених або набутих знань можуть приносити користь або шкодити комусь. Важливо, що є цей пункт — вроджені і набуті. Вони щось знають. притому це можна дізнатися. Набути. В такому разі непростими можна стати, дізнавшись щось.
«НепрОсті» — це новий вимір і новий вияв буття мови. Чіткість висловлювання, лаконізм, логічна пов’язаність, плинність, пошуки оптимального відповідника в процесі говоріння — всі ці риси роблять роман-есей Т.Прохаська величною географією мовлення: «у кожному періоді — новий сленґ; як нове буття; мови минають повільніше, ніж періоди. Вони накопичуються, займають все більше території, витісняючи мову канонічну — нам вони більше означають.

Непрості DEMO     

Автор:
Тара́с Богда́нович Проха́сько (* 16 травня 1968, Івано-Франківськ) — сучасний український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Брат перекладача Юрія Прохаська, племінник Ірини ВІльде.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Тамара Плашенко

Ірен Роздобудько. Мерці

Мерці 400

Психологічний трилер «Мерці» лауреата всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» Ірен Роздобудько запрошує читача відхилити завісу у світ бездоганних бізнес-леді, «небожителів» – чи, може, дорогих манекенів, котрі в розкішних інтер’єрах новочасних офісів снують павучі сіті злочинних інтриг, щоб зрештою потрапити у них самим.

Мерці DEMO     

Автор:
Іре́н Роздобу́дько (*3 листопада 1962, Донецьк) — українська журналістка, письменниця, поетеса.

Більш інформації тут Вікіпедія

Юрій Андрухович. Лексикон інтимних міст

Лексикон інтимних міст 400

Роман-мемуари сучасного українського письменника Юрія Андруховича. За визначенням самого автора — це книга-пазл, де назви міст є назвами розділів, які складають багаторівневий художній твір. За визначенням відомого поета Андрія Любки — це «роман із географією».

Лексикон інтимних міст DEMO     

Автор:
український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.

1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його номерів.

У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей «Центрально-східна ревізія» («Сучасність», 2000, № 3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
Юрій Андрухович

Олександр Довженко. Земля

Земля 400

Сценарiю «Земля» фактично вже нема. Вiн зник у полум’? Велико?
Вiтчизняно? вiйни разом з усiм архiвом автора. Те, що тут написане, ? лише
авторський спогад про сценарiй i фiльм, що ним був створений давно колись,
в тридцятiм ще роцi, напередоднi становлення колгоспного ладу в нашiй
соцiалiстичнiй Вiтчизнi.
Автор

Земля DEMO     

Автор:
Олекса́ндр Петро́вич Довже́нко (*29 серпня (10 вересня) 1894, хутір В’юнище, тепер у межах смт Сосниця Чернігівської області — †25 листопада 1956, Передєлкіно, Московська область) — український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу.

Більш інформації тут Вікіпедія

Виконавець:
заслужений артист України Петро Панчук