Іван Карпенко-Карий — «Житейське море»

Любі наші радіослухачі!
Ми додали до нашого каталога  української літератури аудіоверсію п’єси Івана Карпенка-Карого — «Житейське море».
Виконує аудіокнигу заслужений артист України Петро Панчук.

Житейське море 400

У п’єсі «Житейське море» в центрі — постать Івана, талановитого артиста, що вийшов з тієї ж хліборобської, козацької сім’ї Барильченків.
У розмові Івана з братом Карпом починає звучати тема «натурального» життя. «А що натурально, то й гарно, й приємно, й спокійно; всі ж видумані людьми професії псують найкращого чоловіка, а в кінці кінців перетворюють саму здорову людину в неврастеніка, дітей же цих нещасних — роблять дегенератами!» — широко, по — філософськи розмірковує Іван.
Самого Івана «житейське море» досить-таки погойдало на своїх хвилях, він хворіє на типову хворобу «вільного артиста», заводить коханку зі свого артистичного кола, яка і «сценічне прізвище» прибирає досить промовисте — Ваніна. І це при тому, що дружина його, Маруся, — жінка чарівна й розумна, справжній друг і «тиха пристань» для «великого артиста» з розторганими нервами. Сцени закулісного життя, акторського побуту й стосунків змальовані з великим знанням справи, переважно сатиричним пером. Це стосунки в цілому нездорові, в них панують заздрість і лицемірство, фальш і моральна розпуста. Іван віддає данину цьому життю. В розмові з Ваніною, аналізуючи свої здобутки і втрати, він говорить про бажання перебороти свій егоїзм, суєтні бажання, випливти і «в тихій ясній пристані обновитись душею».
Чимало глибоких думок про сім’ю, обов’язки, які вона накладає на людину, про стосунки подружжя проголошує у своїх монологах і дружина Івана Маруся. Розмовляючи з чоловіком про компроміси (Іван стверджує, що «без компромісів жити не можна», що «пуританізм вийшов в тираж»), Маруся переконано і палко заперечує їх і підносить непохитність моральних обов’язків, які «на нас наклало життя і твоя професія» [3, 96].
Серйозність і глибина, з якою ведуться у п’єсі розмови про моральні критерії і поняття, втягують і глядача в коло цих відвертих і щирих, вистраждано — напружених, часто болісних роздумів. П’єса виховує культуру почуттів і людських відносин — у цьому її цінність, а сьогодні й особлива актуальність. Закінчується п’єса монологом Івана, в якому декларується оновлення й очищення героя за допомогою «робочої дисципліни», здорової праці на землі, що, як мати, ввіллє йому нові сили в груди.

Щиро бажаємо приємного прослуховування. Нагадуємо, що почути цю та інші аудіокниги можна наступним чином:
1. Безкоштовно в ефірі «Родинного радіо» за розкладом мовлення.
2. Придбавши аудіофайл у нашому магазині завантажень.
3. Сплативши доступ до всієї аудіобібліотеки «Родинного радіо».
 Слухайте нас — будьте з Україною!